Олександр Свіщов: чому U20 не вийшла до Дивізіону А і які висновки після сезону
Цього літа наші молодіжні збірні пройшли важливий міжнародний цикл. Результати різні, але головне — вони дають чітке розуміння, де ми є насправді.
Почну з юніорської збірної U20.
Ми ставили перед командою максимальне завдання — вихід у фінал і підвищення до Дивізіону А. І я переконаний: за своїм потенціалом ця команда могла це зробити.
Але ми втратили свій шанс на старті.
На такому рівні не можна дозволяти собі кілька матчів на «розкачку». Турнір короткий, щільний, і будь-яка втрата очок одразу відкидає назад. Саме це і стало ключовим фактором.
При цьому вже з середини турніру команда виглядала інакше.
Була перемога над Португалією під тиском трибун, впевнені матчі далі, характер у кожному епізоді. Але цього виявилося недостатньо, щоб повернутися у боротьбу за фінал.
Це головний урок: рівень у нас є, але стабільність — поки що ні.
Щодо збірної U16.
25-те місце може виглядати слабко, але важливо розуміти контекст. Для більшості гравців це перший чемпіонат світу — інші швидкості, інші стилі гри, інший рівень фізики.
Команда не зламалася після складного старту і додала по ходу турніру. Перемоги над Ізраїлем і Китаєм — це про характер і здатність адаптуватися.
Для цього віку це ключове.
Окремо про жіночі збірні U20 та U16.
15-ті місця — це об’єктивний показник на сьогодні. Європейські лідери мають системну підготовку: більше басейнів, глибший внутрішній чемпіонат, регулярну міжнародну практику.
Ми поки що цього не маємо в достатньому обсязі.
І тут важливо чесно це визнавати: без системної роботи — зборів, спарингів, розвитку клубів — цей розрив не скоротиться.
Ще одна критична точка — перехід із юніорського у дорослий спорт.
Після 18–20 років багато гравців випадають із системи: навчання, робота, відсутність чіткої перспективи. Наше завдання — не втрачати ці покоління.
Саме тому ми вже зараз інтегруємо частину гравців U20 у національну збірну. Деякі з них готові до цього рівня — і це позитив.
Головний висновок після цього сезону для мене простий.
У нас є потенціал, є характер і є команди, які можуть боротися на рівні. Але без системності — стабільного тренувального процесу, міжнародної практики і розвитку бази — результат буде нестабільним.
Саме над цим ми і працюємо.
І ще одне, що не можна не сказати.
Кожен наш виїзд на міжнародні турніри, кожен матч під прапором України — це заслуга наших військових. Завдяки їм ми маємо можливість працювати, грати і представляти країну.
Ми це пам’ятаємо.